МИЛОСЕРДЯ

Милосердя — це милість серця, жалісливість, м'якість, співчуття, ніжність, любов до людей. Милосердя — це не слабкість, а сила, то­му що милосердя притаманне людям, які здатні прийти на допомо­гу. Бо здатність співчувати, співпереживати — це ознака духовної зрілості особистості. Заплакати від власної образи і болю простіше, ніж від чужої. І ці сльози співчуття до іншої людини — святі сльо­зи. Вони означають наявність у людини душі й серця. Адже люди­на стала людиною тоді, коли в ній прокинулась жалісливість, співчуття не лише до свого одноплемінника, а й до «чужака», нехай то буде чужоземець, більше того — полонений.

Почуття милосердя вічне. Воно старе, як світ, в якому ми живе­мо. Але на довгий час ми якось забули про нього. І ввійшло це сло­во знову як «нове», оновлене слово, і як найвеличніша духовна цінність.

Людині, яка співчуває людському горю, здатна взяти участь у долі незнайомця, що потрапив у біду, притаманні такі якості, як лю­бов до оточуючих та істинний гуманізм.

Ви можете заперечити. До якого милосердя ви закликаєте, якщо про які лишень факти насилля не повідомляють газети, телебачен­ня? А вандалізм навколо нас? Ви бачите, що на автобусній зупинці, наприклад, все, що можна понівечити, зламати, розбити, списати непристойними словами, — все це вже зроблено. Так, на жаль, дійсність така, як саме життя. А життя наше важке. І ці труднощі часом породжують злість: немає житла, а якщо є, то більшість жи­ве в тісноті, старші, близькі люди — батько й мати — бувають несп­раведливими, жорстокими один до одного... і до вас. Може скласти­ся думка, що нікому ти не потрібний, що всі люди жорстокі, егоїстичні. А якщо так, то навіщо їх жаліти... ні близьких, ні чужих. Якщо так думати, а ще гірше — поводитись, то світ перестане раду­вати людей, зло породить нове зло. У злих батьків діти також мо­жуть бути злими. І неначе бумеранг зло обернеться проти всіх.

А.Ахматова, яка багато страждала, радила: «Во всем, как хотите, чтобы с вами поступали люди, так поступайте и вы с ними».

Не ставайте жорстокими, не озлоблюйтесь ні за яких обставин. Добрим і милосердним легше жити, тому що люди платять їм лю­бов'ю. Злоба спалює людину, зла людина неприємна оточуючим, частіше хворіє й раніше помирає.

 

Будьте добрішими до всього живого. Звичайно, пожаліти бездом­ного собаку або кішку легше, аніж людину. Тварина на добро не відповідає злом. З людиною може статися інакше...

До кого ж ставитися з милістю?

Насамперед до тих, хто дав вам життя — до батька і матері.

Як ви до них ставитесь? (Нормально. А як потрібно?) Так, бать­ка й матір не вибирають, які є, таким і бути.

Образливо, коли батьки не зовсім усвідомлюють свій обов'язок. Але ж більшість усвідомлюють, і все роблять для дітей і заради дітей.

Чим же віддячують їм діти? В ранньому дитинстві — безогляд­ною любов'ю. Пізніше — стриманістю, а часом і різкістю.

Скажіть, хіба матері однаково, з ким ви буваєте, о котрій прихо­дите? Як буде діяти хороша мати? Так, вона буде лаяти вас, псува­ти собі й вам здоров'я, тому що їй не байдужа ваша доля. І тому потрібно змовчати, погасити свій гнів і надалі не давати приводу для подібних «розмов». Потрібно берегти здоров'я найближчих людей. І як би ви не «міняли» їх на друзів і подруг, у важкі й гіркі дні рідні не зрадять вас.

Батьки старіють на ваших очах. Тому потрібно виявляти більше уваги до них, до їхнього здоров'я, самопочуття.

Коли ви будете створювати свою сім'ю, ставтесь до батьків чо­ловіка як до своїх батьків. І не псуйте стосунків ще до весілля.

За даними соціологів, кожна щоста сім'я в місті, кожна п'ята в селі продовжують жити разом з батьками молодих.

Ваше добре, уважне ставлення до батьків — нагорода їм за труд, бальзам для материнського і батьківського сердець.

Приборкуйте свої бажання, будьте справжньою опорою і допо­могою батькам. Бо щастя брати, мати — егоїстичне у своїй при­роді. Воно не приносить радості іншим. Вище щастя — віддавати. Л. Толстой вважав, що «...в житті є тільки безсумнівне щастя жи­ти для іншого».

Щастя — коли ти ділишся тим, що маєш сам. Щастя не мож­на придбати ні за які багатства світу. Чому? Тому що щастя — це душевний стан. І залежить він перш за все від душевних кате­горій.

Милосердя до близьких — батька, матері, бабусі, дідуся, хворої сестрички і братика. Милосердя до старенької сусідки.

Старість обіцяє в кращому випадку забудькуватість, неміч, рев­матизм, глухоту. Допоможіть, чим зможете, будь-якій старшій лю­дині. Старому і малому... Головне — робити людям добро, нехай

Сайт создан в системе uCoz